Але, будьте обачні, шановні панове та пані! Маю для вас якусь свою історію, що заставить вас жахнутися, відшукати мене і почати обзивати дурнем. Але, безумовно, я повідомлю її. Може, комусь цікаво буде, споглядаючи на мої закладки та мою життєву ситуацію. Давайте почнемо.
Завдяки одному дому з грошима, я здобула чек за свою роботу. І хоча багато віддавала на ці закладки, я все ж певна, що варто було. Стимул який, їй-богу, це було щось. Так, я знаю, це не найрозумніший варіант, але що ж робити в таких ситуаціях, коли з'являється такий сильний імпульс? Накатитися було щось неймовірне, непередбачуване та неймовірно захоплююче.
Отже, з прямої руки мені дали номерок того самого "джантика", який мав мені доставити цей стимулюючий товар. Через кілька годин відчуття негативу та тривоги поступово змінилися на вже знайоме мені відчуття ейфорії та привороту. Для мене це було як наркотичне засіб до щастя, який відкрив мені двері в інший світ, де проблеми зникали.
З чорного ринку я дізналася про дивовижний гідропон, що мав налаштувати мене на хвилювання. Така комбінація з кокаїном може привести до дивовижних наслідків, і я була готова до цього. Ще знаю, що не можна любити закладки занадто сильно, адже залежність може зруйнувати тебе. Один раз може бути саме тим, що тобі потрібно, але з часом треба буде зупинитися, щоб не втратити себе повністю.
Потім я зустріла парубка, який казав, що може мені здати дуплити. Німецьке слово, яким вони називають приманки. Я погодилася, адже чому б ні? Страшно було, але одночасно це було і цікаво. Він нашвидкоруч вийшов і через деякий час повернувся зі спійманим товаром. Це було відчуття справжньої перемоги, почуття надії на краще, але і пізнання небезпеки нової сторони життя.
Знакомий порекомендував мені їхати на море відпочити в палатках. "Якщо накачаний та пройнятий стимулюючими речовинами можеш насолодитися моментом, тоді відпочинок у палатках на березі моря - просто неймовірний. Ти маєш спробувати це минулого літа," - він говорив.
А я згодилася. Морський бриз, зорі на небі, затишні палатки та відсутність буденних клопотів - все це стало реальністю для мене. Я відчувала себе позбавленою проблем, пустощів та болію. Відчуття ейфорії, яке мене охопило, було настільки міцним, що я навіть забула про своє минуле.
Що є ще неймовірнішим, гідропон та кокаїн робили мене відкритою для нових знайомств. У цих молодих людей теж була своя історія, свої цілі та своє спілкування. Ми почали обговорювати про наші закладки, про те, які вони можуть бути стимулюючі для нас. Були моменти, коли ми чули один одного, розуміли і підтримували. Таке спілкування було неймовірно важливим для мене.
Я знаю, що це був не найкращий шлях, але життя передається пульсуючими емоціями. Кожен із нас мириться з власними відомостями та діями, і я була готова приймати його насолоди. Хоча добре я все ж розуміла, що воно може бути шкідливим та небезпечним.
Але хай це буде попередженням для вас, друзі! Не занурюйтесь у світ наркотиків, не впускайте своє життя в небезпеку. Краще використовувати свої стимули для досягнення великих речей, для відкриття нових горизонтів. Втім, кожен має вибрати свій шлях.
Отже, моє подорожжя в море було короткотривалим, але неймовірно яскравим. Я багато чого зрозуміла в цьому шаленому всесвіті наркотиків та стимулів. Та, можливо, тепер моє внутрішнє світло загасне без вживання, але пам’ять про те, що було, залишиться.
Че, всем привет, пацаны! Сегодня я решил вам поведать о такой жизненно важной истории, которая произошла со мной как-то летом. И так, продолжу свою историю - эпическое путешествие, в котором участвовал я и закладки, ацетаминофен, взорвать и многое другое.
В общем, начну с начала. Пошел я как-то по связям, и мне сказали, что в одном месте можно купить кокаин. Не долго думая, я отправился туда, как раз перед поездом. Встретил там барыгу, чувака с сумасбродными глазами и мрачной рожей.
"У меня есть то, что тебе нужно, - сказал он, вытаскивая из под куртки пакетик."
Я ощутил, что провалюсь в кайф, только глядя на эту дорогую штуку. Мои руки сами потянулись к этому заключению и я достал деньжат вышиб у продавца. Потом дернул на себя и мякнул в сторону электрички.
Начал размишлять о том, как взорвать и закурить это чудо.
Взял терку, размельчил кокаин на мелкую пудру, и стал закладывать это добро себе в носик.
"Охуенно", - подумал я, чувствуя, как химиец берет мою душу за горло.
Через минуту, я начал чувствовать, как голова моя закружилась, а все вокруг стало казаться ярче и ярче. Мой мозг словно был взорван мощнейшим гашем. Я засыпался на этих нереальных ощущениях, которые super acid доставлял мне.
Поезд стал казаться мне странным местом, полным клоунов и демонов. Сидящие рядом сиденьями люди мне казались тенью самим себе. Я испугался, но мне было похуй. Главное, чтобы провалиться в кайф, а остальное мелочи. Не примеряйтесь к этому дерьму!
"Ацетаминофен, гаш и закладки - все это злые мирки моей чумовой паранойи", - подумал я, ощущая, что уже близок к тому ребрендингу сознания, который ищет каждый наркоман."
Электричка катила своим невредимым ходом, а я в ней катился обдолбаный до состояния беспечной и абсолютной релаксашки. Никогда не думал, что смогу насладиться моментами так, как в этот момент. И все было так классно, пока вдруг, через пару остановок, появились копы.
Охуели мои блядки? Четко у них видна была моя нервная политая морда. Я испугаться не успел, как они уже хватали меня за воротник.
"Че за дела, паренек? Че такой настойчивый?", - спросил меня один из них, и казалось, что его морда просто растягивается, словно желе.
Я ничерта не мог сосредоточиться, и все вокруг казалось мне просто эпическим сравнением с тем, что я видел в своих худших галлюцинациях. Я просто скрипел зубами и думал о том, как все провалилось.
Но тут какой-то герой, наверно, душка у него была моложе меня на пару лет, вытащил поддельный рецепт.
"Смотрите, документы вроде как все чистые, - сказал он, показывая это дерьмо полицейским."
Копы долго и нудно насмотрелись на это, но потом решили отпустить меня. Да что подумали они? Что я пацан из детского сада? Я знаю, что они все же забирают себе крутую долю от всего, что украли у нас, а там уже сами решают, что сделать с этим гашом. Я все это знал, эти пиздатые забызаные копы, которые хрен знают, что такое настоящая жизнь.
"Стой, ты меня не обманешь, барыга, - проворчал полицейский, глядя на продавца кокаина."
А ведь я в этом плане ничего не знал. Ведь мир наркоторговли - это такой пиздец, где ошибки стоят дорого, а жизни уже ничего не стоят.
И вот, когда все прошло и я оказался на своей остановке,
я понял, что заебись. Ведь эта история показала мне, насколько опасно играть с закладками и гашем.